На тимчасово окупованих територіях України посилюється тиск на власників квартир і приватних будинків. Російські окупаційні адміністрації дедалі активніше використовують запроваджені ними процедури для фактичного відчуження нерухомості українських громадян. Як повідомляє «Фокус», Особливо вразливими залишаються люди, які через бойові дії виїхали з окупації та фізично не можуть виконати встановлені загарбниками вимоги.
Формально процес подають як упорядкування майнових відносин та внесення об’єктів до російських реєстрів. Насправді ж власників змушують підтверджувати права на нерухомість за правилами держави-агресора, а невиконання таких умов створює підстави для оголошення квартир і будинків «безхазяйними». Після цього окупаційні структури отримують можливість розпоряджатися чужим майном на власний розсуд.
Власників ставлять перед штучно створеними термінами
Одним із ключових інструментів тиску стали дедлайни для так званої перереєстрації. Окупаційні адміністрації скорочують строки оформлення документів та вимагають проходити процедури відповідно до російського законодавства. Для багатьох українців виконати такі умови практично неможливо, оскільки вони перебувають на підконтрольній Україні території або за кордоном.
Додатковою проблемою стає вимога особистої присутності власника. Повернення на окуповану територію може становити загрозу безпеці, а в окремих випадках люди також стикаються з необхідністю отримувати документи російського зразка. Таким чином створюється ситуація, за якої громадянин фактично змушений обирати між ризикованою поїздкою в окупацію та ймовірністю втрати контролю над своїм житлом.
Якщо власник не проходить нав’язану процедуру, його квартиру чи будинок можуть включити до переліку майна без встановленого господаря. Подальше розпорядження такими об’єктами окупаційна влада намагається представити як законне, хоча українське законодавство не визнає створені загарбниками органи та ухвалені ними рішення.
Відібране житло використовують для потреб окупаційної системи
Примусове вилучення нерухомості має не лише майновий вимір. Житловий фонд на захоплених територіях стає ресурсом для забезпечення людей, які прибувають із Росії та працюють на окупаційні структури.
Квартири й будинки, що залишилися без власників через евакуацію, можуть передавати російським чиновникам, військовим, співробітникам підконтрольних установ та іншим особам, пов’язаним із функціонуванням окупаційних адміністрацій. У результаті створюється механізм перерозподілу приватної власності, за якого вимушений виїзд українця використовується як привід для заволодіння його майном.
Найбільший ризик виникає саме для громадян, які не погоджуються взаємодіяти з окупаційною владою, не отримують російські паспорти або не можуть особисто прибути для переоформлення документів. Запроваджені процедури фактично перетворюються на інструмент примусу та створюють формальне прикриття для експропріації нерухомості.
Незаконне вилучення майна необхідно документувати
Українські державні органи та правозахисники наголошують: рішення незаконно створених на окупованих територіях «комісій», адміністрацій або «судів» не змінюють законного права власності громадян України. Російські документи, видані в межах таких процедур, не легалізують примусове відчуження нерухомості.
Незаконне заволодіння приватним майном у контексті збройної агресії може розглядатися як порушення законів та звичаїв війни. В Україні відповідальність за відповідні дії передбачена статтею 438 Кримінального кодексу. Захист приватної власності цивільного населення під час війни також регулюється нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевської конвенції про захист цивільного населення.
Власникам нерухомості на тимчасово окупованих територіях важливо зберігати документи, які підтверджують право власності, а також фіксувати доступні відомості про незаконне заселення, вилучення чи передачу майна третім особам. Інформацію про такі випадки можна передавати українським правоохоронним органам.
Окремим механізмом фіксації втрат є міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Заяви щодо втрати доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях можуть стати частиною доказової бази для майбутнього компенсаційного механізму. Тому навіть за відсутності фізичного доступу до квартири чи будинку власникам важливо документувати обставини втрати контролю та зберігати підтвердження своїх майнових прав.
