Україна разом із партнерами вже кілька років формує складну систему майбутніх репарацій з боку Російської Федерації за шкоду, завдану війною. Її фундаментом став Міжнародний реєстр збитків, який акумулює інформацію про втрати держави, громадян і бізнесу. Наприкінці 2025 року було оголошено про створення Міжнародної компенсаційної комісії — органу, що розглядатиме заяви та визначатиме розміри відшкодувань. Завершальним елементом має стати Компенсаційний фонд, з якого здійснюватимуться виплати, однак строки його запуску поки що не визначені. Про це повідомляє видання DW.
Паралельно українські компанії не чекають на повноцінний запуск репараційного механізму й намагаються самостійно стягнути збитки з РФ через суди — як в Україні, так і за кордоном. Йдеться про зруйновані підприємства, експропрійоване майно та втрачені інвестиції на окупованих територіях. Суми претензій у багатьох випадках обчислюються мільярдами доларів.
Реєстр збитків і очікування бізнесу
Спершу Реєстр збитків був доступний лише для фізичних осіб, однак у грудні 2025 року в тестовому режимі до нього почали допускати й окремі юридичні особи. У перспективі подати заяви зможуть усі компанії, що зазнали втрат через агресію РФ. Водночас швидких компенсацій очікувати не варто: запуск виплат напряму залежить від політичних рішень щодо використання заморожених російських активів.
Великі українські групи вже готують свої заяви. Представники бізнесу відкрито говорять про десятки мільярдів доларів сукупних втрат із 2014 року, хоча точні цифри часто не розкриваються з огляду на судові процеси.
Міжнародний інвестиційний арбітраж
Окремим напрямом боротьби стали позови до міжнародного інвестиційного арбітражу на підставі двосторонніх договорів про захист інвестицій. Саме цей шлях дозволив окремим компаніям отримати арбітражні рішення на свою користь щодо активів, експропрійованих у Криму. Проблема полягає в іншому: Росія відмовляється добровільно виконувати такі рішення, тому позивачі змушені домагатися їх примусового виконання в іноземних юрисдикціях.
У низці країн уже накладено арешти на російські корпоративні активи, зокрема частки у великих енергетичних і промислових проєктах. Російські компанії намагаються оскаржувати ці рішення, посилаючись на відокремленість від держави, однак суди дедалі частіше визнають можливість стягнення.
Позови щодо Криму та окупованих територій
Крім кримських активів, українські компанії подали й нові позови щодо майна, захопленого на територіях так званих «ДНР» і «ЛНР» у 2014–2017 роках. Розгляд таких справ може тривати роками: слухання очікуються ближче до кінця десятиліття, а рішення — ще пізніше. Окремі скарги також подані до Європейського суду з прав людини, зокрема щодо подій після повномасштабного вторгнення.
Державні компанії та позиція Мін’юсту
На відміну від приватного бізнесу, державні підприємства наразі не подають індивідуальних позовів проти РФ. У Міністерстві юстиції пояснюють це ставкою на комплексний міжнародний компенсаційний механізм. Водночас держава з 2014 року подала низку міждержавних заяв до ЄСПЛ, але цей суд не розглядає вимоги щодо шкоди державній власності.
Українські суди як перший крок
Після 2022 року найбільш доступним інструментом для бізнесу стали позови в українських судах. Кількість таких справ різко зросла, і в більшості випадків суди задовольняють вимоги позивачів. Отримавши рішення в Україні, компанії намагаються домогтися його визнання за кордоном — там, де у РФ є активи. Однак тут постає проблема суверенного імунітету, через який іноземні суди часто відмовляють у виконанні.
Обмеження ЄСПЛ і висока ціна арбітражу
Європейський суд з прав людини має часові обмеження: він може розглядати лише події до моменту виходу Росії з Конвенції у вересні 2022 року. Крім того, розгляд справ у ЄСПЛ може тривати багато років, а механізм реального стягнення компенсації залишається слабким.
Інвестиційний арбітраж вважається ефективнішим, але він дорогий і тривалий. Процеси можуть займати від двох до п’яти років, а витрати на юристів і радників — сягати мільйонів євро, що робить цей шлях доступним не для всіх компаній.
Чи є шанс отримати гроші
Експерти сходяться на думці: реальне стягнення можливе лише з комерційних активів РФ за кордоном. Дипломатичне майно недоторканне, натомість нерухомість, частки в компаніях або інші активи, що використовуються з комерційною метою, можуть стати об’єктом конфіскації. Поки що жодна українська компанія фактично не отримала компенсації, але судова практика поступово формується.
Український бізнес, попри всі складнощі, продовжує юридичну боротьбу. Оптимізм ґрунтується на міжнародних конвенціях і прецедентах, які дозволяють звертати стягнення на російські активи у різних країнах світу. Саме ці процеси можуть стати реальним шляхом до компенсацій — навіть раніше, ніж запрацює повноцінний репараційний фонд.
